Осінь життя
Фредерік Бакман. «Чоловік на ім’я Уве»
Уве — старий буркотливий цинік і невиправний зануда, який, здається, терпіти не може нікого і нічого в цілому світі. Він живе сам-один у своєму будинку, день за днем дотримуючись чітких правил та принципів, а на інших людей дивиться так, ніби вони тільки те й роблять, що намагаються зіпсувати йому життя. Та одного листопадового ранку в Уве з’являються нові сусіди — жвава й говірка сімейка, яка перевертає його світ з ніг на голову. Нові пригоди, кумедні й сумні ситуації і несподівана дружба — все це покаже, що за маскою роздратованого й злого буркотуна ховається справжній Уве, який береже у серці зворушливу й щемку життєву історію…
Софія Лундберг. «Червоний записник»
У житті Доріс залишилися дві речі. Одна – її щотижнева розмова по скайпу з американською родичкою Дженні, інша – спогади, які вона записує, зазираючи у червоний записник, який отримала у подарунок від батька в дитинстві. Усі ці імена, які приходять і йдуть. Які розривають серце на шматки і змушують пролити сльози. Коханці та вороги… Записник — тоненька книжечка, де майже всі сторінки закреслені, але кожна з них відкриває нову пригоду. «Червоний записник» — це історія, яка надихне читачів підсунути зручне крісло ближче до вогню, взяти до рук чашку какао і коробку серветок й отримати своє «хюґе» від читання. Характеристики
Наріне Абґарян. «З неба впало три яблука»
Історія одного маленького села, загубленого високо в горах, і його нечисленних мешканців, де кожен трошки дивак і трошки бурчун, і в кожному приховано справжні духовні скарби.
«Світ маленький, а ми великі, хоча через наївність і дурість усе життя вважаємо навпаки», каже один з персонажів повісті. Власне, увесь сюжет книжки Наріне Абґарян переконуватиме читача у правдивості цього твердження. Чудова оповідачка, залюблена в свою історичну батьківщину – Вірменію, створює надзвичайно поетичний текст, де сувора краса гірського селища Маран поєднується з унікальністю його мешканців людей, наче витесаних зі скелі. За кожним з тих, кому довелося пережити війну, голод, землетруси й нашестя сарани, стоїть історія роду і, на жаль, усвідомлення того, що продовження йому не буде. Три десятки стареньких лишилися у Марані, щоб чекати на смерть, але одне несподіване пізнє кохання Анатолії та Василя дадуть їм надію на диво.
В душі звучить музика…
Кадзуо Ішіґуро. «Ноктюрни. П’ять історій про музику та смеркання»
Кадзуо Ішіґуро, один із найвідоміших романістів світу, в уперше постає перед читачами також і автором малої прози. Він створює цикл з п’яти оповідань, вишуканих, динамічних, пов’язаних між собою одним із основних персонажів — музикою. Читати ці оповідання — це ніби дивитися старе добре кіно. Ось співак, який у гонитві за минулою славою втрачає єдине, що справді цінував. І чоловік, друзі якого, як виявилося, цінують у ньому лише добрий смак до музики. І ще один співак та композитор, який, долаючи творчу кризу, мимоволі прискорює розпад шлюбу ледве знайомої йому пари. А обдарований, але недооцінений джазовий музикант вирішує, що налагодити кар’єру йому допоможе... пластична хірургія. І насамкінець молодий віолончеліст, який зустрічає дивну наставницю, котра обіцяє розкрити його талант. Так чи інак, саме музика призводить їх усіх до кульмінаційної точки: іноді кумедної, іноді трагічної, іноді бентежної в своїй неосяжності.
Ґастон Леру. «Привид опери»
Роман «Привид Опери» – перлина творчості відомого французького письменника Ґастона Леру (1868-1927). Це історія про незвичайного привида в містерійному світі паризької опери, у якому глядачеві важко провести межу між правдою та ілюзією. Відомо, що скрізь, де з’являється привид, починають зникати речі, люди бачать химерних істот або чують дивні голоси. Але на директорів паризької опери чекає щось значно грандіозніше, адже у них оселився не просто привид, а закоханий привид, до того ж серце його коханої вже належить іншому...
Кетіль Бйорнстад. «До музики»
Роман «До музики» норвезького письменника, композитора і піаніста Кетіля Бйорнстада занурює читача у складний і емоційний світ молодих піаністів, які товаришують, конкурують, знемагають під постійним тиском батьків, учителів, критиків і власних амбіцій. Понад усе вони люблять музику, яка стала для них життям, мірилом успіху, спортом, єдиним сенсом. Головний герой, юний Аксель Віндінґ живе музикою, своєю грою відсторонюється від почуттів та жалів, які його спіткали, втрати мами і втрати сім’ї, яка розпалася після маминої загибелі. Аксель відчуває, як витоншується і вислизає крізь пальці його кохання, як зникають одна за одною дорогі йому речі. Єдине, що залишається хлопцеві — це музика, яку він хоче підкорити. «До музики» — роман про дорослішання, смерть, кохання і насилля, безпорадність і пристрасть.
Віват, педагоги!
Бел Кауфман. «Вгору сходами, що ведуть униз»
«Вгору сходами, що ведуть униз» Бел Кауфман — книжка, дуже незвична за формою і водночас зрозуміла кожному. Цей роман складається з папірців, нібито знайдених у сміттєвому кошику, переписок на шкільній дошці, уривків щоденника, безглуздих директив, звітів, оголошень та планів уроків. Ця мішанина голосів творить кумедну і зворушливу історію про молоду недосвідчену вчительку-ідеалістку, яка прагне змінити життя своїх учнів. І про учнів, яким, як і їхній наставниці, треба ще вижити в бюрократичному хаосі та безглуздій жорсткості системи освіти. Чи готова міс Баррет боротися за кожного свого учня? Як захистити підлітків від наркотиків, расових упереджень, криміналу? І чи знайдеться у цій історії місце для любові? І якщо так, то для якої?
Енн Файн. «Борошняні немовлята»
Незабаром щорічний конкурс наукових досліджень. Проте розбишакам з класу пана Картрайта не пощастило працювати над такими крутими проектами, як мильна фабрика, личинкова ферма чи кремові вибухівки. Натомість їм дістаються борошняні немовлята — симпатичні шестифунтові мішки, з яких ні на мить не можна спускати очей. Чи не забракне хлопцям терпіння? Чи справді цей експеримент матиме неймовірні наслідки? Чи може мішечок борошна змінити долю чотирнадцятирічного бешкетника?
За цю книжку Енн Файн отримала Вайтбредську премію та медаль Карнеґі.
Джованні Моска. «Спогади про школу»
Для десятирічного хлопчиська всі дні - прекрасні! Якщо щось їх і затьмарює, так це школа. Хоча, можливо, тобі пощастило і для тебе школа кожен будній день – в радість. Тобі просто дісталися чудові вчителі – як Джованні Моска, автор цієї книги. Він добре пам'ятає, яким був сам – а тому і через десять років, стоячи біля дошки вже в ролі педагога, може підбити муху єдиним пострілом з рогатки. З таким учителем не засумуєш! Італійський письменник і журналіст Джованні Моска згадує і своє дитинство, і досвід викладання у п'ятикласників. Які б роки ні стояли на подвір'ї, його спостереження точні, а слова правдиві. У збірці оповідань «Спогади про школу» - колекція історій повчальних і зворушливих, смішних і мудрих, що нагадують то «Республіку ШКІД», то «Товариство мертвих поетів». Читачі середнього шкільного віку дізнаються в героях самих себе, читачі дорослі помітять чимало педагогічних хитрощів.
Немає коментарів:
Дописати коментар