І ось, нарешті, я
зв’язався з членами підпільної партійної організації міста Павлограда. Було це
31 травня 1942 року на стайні будівельної контори, куди завітав знайомий вже
мені посланець міськкому Степан Прібер.
А про мою
належність до підпілля Прібер дізнався досить своєрідно: секрет йому вибовкав
ніхто інший, як мій друг Йосип Бойко, який вже раніше був з ним знайомий через
старшого лейтенанта Івана Чорного.
Важко було
погодитись з такою необережністю Бойка, він нікому не мав права розповідати про
свою причетність до підпілля. Але в цьому випадку його необережність відіграла
велику позитивну роль, вона прискорила об’єднання наших підпільних груп.