Народження «Ведмедика Паддінгтона»
Книги про Паддінгтон давно стали класикою, а новий фільм 2014 року допоміг ведмежаті завоювати нових шанувальників. Але не було б ні фільму, ні книги, якби не випадок, який стався під Різдво 1956 року. Тоді письменник Майкл Бонд зазирнув у магазин неподалік Паддінгтонського вокзалу в Лондоні і побачив на полиці іграшку – самотнього ведмедика, якого ніхто не захотів купити. Бонд негайно придбав його у подарунок дружині, а заразом отримав ідею дитячої книжки, і трохи пізніше благополучно її втілив. З того часу історія отримала незліченні видання та адаптації, а ведмежа стало улюбленим героєм у мільйонів дітей та дорослих.
Ціна «Вбити пересмішника»
«Вбити пересмішника» – культовий роман, який не потребує представлення. Тим складніше повірити, що його у авторки, американської письменниці Харпер Лі, стосунки з літературною творчістю складалися не дуже добре. Вона продавала авіаквитки, а в проміжках між роботою писала оповідання. Але 1956 року на Різдво друзі зробили їй чудовий подарунок – оплачену відпустку на цілий рік! До подарунка вони додали записку з такими словами: «У тебе є один рік відпустки, щоби написати все, що тобі хочеться. Щасливого Різдва!». Завдяки цьому Харпер Лі змогла всерйоз приступити до створення роману, який і досі залишається популярним серед людей різного віку.
Подарунок Роберта Л. Стівенсона
Роберту Льюїсу Стівенсону, автору «Острова скарбів» та «Дивної історії доктора Джекіла та містера Хайда», пощастило зробити справді царський подарунок – він подарував дівчинці... день народження.
Юна Енні Айд поскаржилася письменникові на те, що вона народилася 25 грудня, тому її день народження ніколи й не святкували – всі були зайняті Різдвом. Стівенсон щиро поспівчував дівчинці і у відповідь надіслав їй документ, у якому урочисто вручив їй дату свого народження – 13 листопада, і наказав Енні відзначати своє свято цього дня. Письменник уточнив, що йому самому день народження більше не потрібен, тому що він досяг віку, «про який краще не згадувати». Енні була дуже рада подарунку і відтоді відзначала день народження саме 13 листопада.
До речі, Стівенсон свого часу був дуже натхненний «Різдвяною піснею» Чарльза Діккенса – він казав, що ця книга змусила його замислитися над тим, щоб частіше робити людям добро. Як знати, можливо, саме вона спонукала письменника на такий незвичайний вчинок.
Щаслива вечірка для Кейт ДіКамілло
Пощастило на Різдво й відомій дитячій письменниці Кейт ДіКамілло, авторці історії про мишеня Десперо. На свої книги ДіКамілло отримала майже півтисячі відмов від видавництв. Нарешті, на одній різдвяній вечірці вона передала рукопис книги «Спасибі Вінн-Діксі» одній з агентів видавництва Candlewick. Та залишила рукопис в офісі та пішла у довгострокову відпустку. Але згодом книгу знайшли, зв’язалися з авторкою та уклали з нею контракт, відкривши дорогу чудовій казкарці.
Містерія Сартра
Дивно очікувати різдвяних чудес від Жана-Поля Сартра, відомого своїм атеїстичним світоглядом, але факт: принаймні одне він зробив. 1940-го року він потрапив у полон до німців. Настрої у таборі військовополонених були, зрозуміло, невеселими. Сартр трохи покращив справу – він написав різдвяну п’єсу «Баріона» і самотужки поставив спектакль. Він казав, що його погляди на християнство не змінилися ні на хвилину, однак йому захотілося об’єднати віруючих і невіруючих принаймні цього дня – і він блискуче виконав завдання. Подейкують навіть, що спектакль Сартра ненароком звернув у християнство затятого атеїста. Симона де Бовуар, яка мала тривалі стосунки з Сартром, стверджувала, що це не так, але – хто знає?
Листи Різдвяного Діда
Толкін – відомий вигадник, але те, що він вигадав для своїх дітей, не залишить байдужим ніколи. До кожного Різдва його діти отримували особливий лист із ретельно промальованими «північними» штемпелями та марками. Від кого ви думали б? Від Різдвяного Діда. Або, якщо бути точнішими, від Батька Різдво – англійського міфічного персонажа. Від його імені та від імені своїх казкових героїв Толкін розповідав дітям про приготування до свят, ділився тривогами та надіями, писав захоплюючі та кумедні історії. Все це було не більш ніж прекрасною сімейною традицією, проте після смерті листи зібрали та опублікували, подарувавши їх усім дітям світу.
Немає коментарів:
Дописати коментар