У сьогоднішній добірці ми згадаємо про книги, в яких важливу роль відіграє телебачення. Читайте, але пам’ятайте, що це – погляд авторів. І що кожен з нас повинен робити з прочитаного власні висновки.
Пітер Померанцев. «Це не пропаганда. Подорож на війну проти реальності»
Ця книжка про величезну індустрію маніпулювання нашими думками, рішеннями, бажаннями, про нові та старі інструменти залякування і брехні, які використовують політики і наркомафія, релігійні фанатики і популісти, і що можна їм протиставити. Ця книжка про інформаційні війни, ботів і погоничів ботів, про тролів і хакерів, про фейкові новини і втрату прозорої політичної дискусії. А ще – про ХХ століття, про його інтелектуальний спадок, про Холодну війну і КҐБ, про втрачену ілюзію, що більше інформації означатиме більше свободи та глибші дискусії, про пошук надії. Це також сімейна історія, й історія дисидентства, яка, здавалося, закінчиться у ХХ столітті, але триває.
Володимир Єшкілєв. «Патерн»
Дивлячись різноманітні розважальні шоу, ми здогадуємося: найцікавішого нам не показують, найцікавіше завжди за кадром. Роман Володимира Єшкілєва «Патерн» знайомить читача з лабіринтами шоу-бізнесу. Там не тільки готують спалахи нових «зірок». Там завзято ділять грошові потоки та воюють за рейтинги, готові на зйомки для закритих сайтів й навіть на вбивство. Читач «Патерна» крок за кроком наближається до верхівки піраміди. До босів «системи», які контролюють індустрію заборонених задоволень.
Вселена Світла. «Кіно і телебачення. Арт-терапія душі, зачарованої екраном. Вступ до екранної мета антропології»
Кіно і телебачення мають велику сугестивну властивість і, в прямому сенсі, «зачаровують» глядача поліфонічністю засобів зображувальної та звукової виразності. Адже кожен кінофільм чи теле-проект являє собою окремий світ, що демонструє на екрані людське життя у концентрованому вигляді. Кіно і телебачення не лише примушують плакати або сміятися, спостерігаючи за життєвими ситуаціями героїв, а й закликають до близького співпереживання людській долі. На основі філософської школи метаантропології авторка розробляє оригінальний підхід екранної метаантропології, і розглядає кіно і телебачення в буденних, граничних і метаграничних – позамежних проявах. Книга буде цікаві тим, хто цікавиться проблемами впливу мистецтва на розвиток особистості людини.
Вуді Ален. Повний безлад
Геніальний кіномайстер інтелектуальної комедії, цинічних пародій та гумору на межі фолу, Вуді Аллен залишається собою і у своїх карколомних літературних творах. Збірка короткої прози «Повний безлад» вразить читача неповторністю авторської мови, нестримною фантазією, – хоча подекуди й мізантропічним – аналізом людської психіки та психології. І, звісно! Чорний гумор – додається, інколи надмірними порціями.
Оповідання, есеї, короткі замальовки – і в кожному творі сарказм, що межує з абсурдом, та хитромудрі парадокси. «Людині підвладне все, – ніби переконує Вуді Аллен, – зокрема, й підкорення вершин світової дурості».
Складаючи цю добірку, ми не могли оминути увагою книги про телешоу. Це – тільки дві з них.
Стівен Кінг. «Людина, що біжить»
Недалеке майбутнє. Тут панують злидні та безнадійність. Тут люди беруть участь не у президентських перегонах, а у перегонах зі Смертю. Бен Річардс втратив роботу, а разом з нею і надію врятувати дочку, що вмирає. Але в людини із нетрів завжди залишається один, останній вихід: участь у смертельно небезпечному реаліті-шоу, в якому свою «жертву» переслідує команда професійних убивць. Якщо Бен виграє – грошовий приз буде величезним, якщо ж програє – загине. І тепер він біжить, борючись за своє життя, а у глядачів цієї жорстокої битви є можливість допомогти йому – чи його переслідувачам…
Сюзанна Коллінз. «Голодні ігри»
На руїнах континенту, колись відомого як Північна Америка, блискучий Капітолій об’єднав дванадцять округів у країну Панем. Щоб тримати підлеглих у покорі, Капітолій вигадав жорстоке реаліті-шоу – Голодні ігри, в яких щороку хлопець і дівчина з кожного округу змушені битися на смерть. Під час святкування Жнив шістнадцятирічна Катніс Евердін і її друг Гейл беруть участь у жеребкуванні – це приречення всіх дітей Панему від дванадцяти до вісімнадцяти років. Кілька років поспіль їм щастило – жереб падав на інших, та чи буде прихильною до них доля і на ці Жнива? Ба гірше: а що як зараз невблаганна рука Капітолія роз’єднає Катніс і Гейла назавжди?
Немає коментарів:
Дописати коментар