Гордієнко Надія, переможець конкурсу
Акровірш «Домашні улюбленці»
У житті головне –
мати справжнього друга.
І тоді не страшні будь-які невдачі
та будь-які неприємності.
І тоді не страшні будь-які невдачі
та будь-які неприємності.
Всеволод Нестайко
Друзі, рецепти вам щастя дарую, О ні, не подумайте, я не жартую!
Маю Пухнастика білого в хаті,
А з песиком Діком біжу погуляти!
Швидше додому – мене там чекають,
Нявкають й хвостиком крутять-махають!
І радість нестримна мене огортає.
Улюбленці-друзі, про вас я подбаю!
Легенько погладжу, за вушком почешу,
Юшки насиплю, молочка наллю.
Бо скільки даруєш тваринці тепла,
Ласкою щиро віддячить вона.
Е правила в світі, ти їх пам’ятай:
Не зраджуй, не кидай і не вбивай!
Цього буде досить, щоб щастя спіймати
І разом з тваринками день зустрічати!
Калібердін Костянтин, переможець конкурсу
Котасик
Чи маєте ви кота? Якщо ні, то чому? Що заважає вам стати щасливим господарем пухнастика?
Моя дружба з котиком Васьком почалася з жахливої події: його мучили розбишаки-хлопці, а бабуся Неля відібрала в них.
З тих пір минуло шість років. За цей час скільки радощів було в мене з котиком.
Одного разу ми пішли прогулятися у сквер. А точніше я пішов сам, а котика заховав під курткою. Васько ніколи не бачив фонтану, треба ж йому показати! Отож, ми мирно добралися до скверу. І тут несподівано вискочив пес, великий, кудлатий. А його господар чимдуж летів до нас, видно, пес зірвався з ланцюжка. От би ви бачили, як стрибнув Васько на дерево, аж на самісіньку верхівку. Пса забрали. А котик мій сидить і дивиться згори .
- Ваську, спускайся!
- Няв!
Хто ж допоможе мені? Я, мабуть, побіжу покличу бабусю!
Та Васькові, мабуть, не сподобалась така ідея і він швидко зліз до мене.
Ми з Васьком дружбани: разом спимо, підтримуємо один одного. Коли я хворію, котик не відходить від ліжка. А як треба, біжить приводить бабусю. Справжній тобі медбрат!
У мене є правило, якого дотримуюсь, тому ми ніколи не сваримось із Васьком. Його написав П. Чабанський в оповіданні «Обіцянка»: «Якщо вже пообіцяв, перервись, а слова дотримай».
Лимаренко Аліна, переможець конкурсу
Моя пухнаста бешкетниця
І був у неї… Хто ж у неї був?
Сірий,
Вусатий,
Зовсім смугатий.
А хто ж це такий? Котик.
«Вусатий-смугатий» С. Маршак
- Тук-тук! – це м’яка лапка легенько постукує по моїх повіках. Потім вологий носик торкається до мого обличчя : «Вставай!»
- Уже прокинулася, - відповідаю я і обіймаю свою Бусинку. – Зараз будемо снідати, - додаю, усміхаючись.
Моя кішечка ніби розуміє мене, довірливо дивиться в очі і тисячі оркестрів починають грати з-під її пухнастої шубки. Після смачного сніданку разом з Бусинкою беремося до справ: треба і поприбирати, і уроки зробити, і квіти полити.
Бусинка в усьому мені допомагає! Витерти пил? Не проблема! Пухнаста красуня уже грається з ганчіркою, возиться з нею по столу. А потім вона поважно допомагає мені дістати пилосос зі схованки. Як справжня подруга, заглядає у комору першою: чи, бува, не підстерігає мене здоровецький павук? «Ні, немає!» - говорить вона мені поглядом і м’яко переступає з лапки на лапку.
Небайдужа вона і до науки. Тільки дістала з портфеля зошити та книги і Бусинка тут як тут. Застрибнула у рюкзак і перевіряє: чи всі підручники я дістала? Перевірку я пройшла успішно. Моя муркотуха влягається до мене на коліна.
І ось нарешті всі домашні завдання виконані.
- Зараз поллю квіти і будемо обідати, - гукаю я Бусинці. На мій великий подив, нечутно знайомого муркотіння у відповідь.
- Киць-киць, -вже занепокоєно кличу я кішечку. Обходжу всі кімнати – ні-ко-го!
І раптом я помічаю, як один листочок фіалки ледь поворухнувся. Наближаюся до підвіконня. Так і є! Моя бешкетниця вирішила погратися у схованки і місце обрала зручне – за горщиком з квіткою. Беру на руки муркотуху і міцно обіймаю. Разом ми дивимося у вікно. А там падає перший сніг за вікном.
- Загадуємо бажання – бути друзями назавжди! – говорю я і гладжу свою пухнасту красуню.
Петриченко Максим, переможець конкурсу
Мій Кайзер
«Деякі собаки просто хочуть свободи,
бо в них нема такого хлопчика,
який їх любить».
Б.Камерон
З маленького зернятка Гарна квітка розцвітає.
З маленького щенятка
Друг вірний виростає.
Мого друга Кайзером звати,
Я для нього все зроблю.
Люблю з ним ввечері гуляти
І дружбою з ним дорожу.
Великий пес з великим серцем
Дає любов усім в сім'ї.
Очі має неначе озерця,
Погляд ласку дарує мені.
Він найкращий із собак:
Гарний, добрий, класний, вірний,
Він й на пустощі мастак,
А любов його безцінна.
Радич Костянтин, переможець конкурсу
Моя собака Кора
В мене є собака Кора – Пустотлива і драйвова.
Разом з нею я стрибаю,
Силу й спритність розвиваю.
- Коро, м’ячик принеси!
- Коро, кісточку гризи!
Кора тут, і Кора там,
Всюди сміх, забави, гам.
І портфелик мій тягає,
Коли з школи зустрічає.
Кора - мій найкращий друг.
Знають діти всі навкруг.
Чабаненко Ірина, переможець конкурсу
Лист Діду Морозу
— Я — кіт, котрий гуляє сам по собі
і ніде на довго не затримуюсь,
то чому б мені не піти і не побачити,
що там відбудеться,
для власного задоволення.
Редьярд Кіплінг, «Кіт, що гуляв сам по собі»
Вже за місяць у небі засвітяться мільйони салютів. Люди будуть святкувати початок нового, 2022 року. По-своєму готуються до цього свята й діти. Вони вже озброїлися ручками та аркушами паперу й пишуть свої найпотаємніші бажання Діду Морозу. А давайте на хвилинку уявимо, що наші домашні улюбленці теж можуть написати листа зі своїми побажаннями. Чи здогадуєтеся, якими б вони були? Ні? Тоді давайте разом почитаємо листа кота Васьки, в якому він так наполегливо просить Діда Мороза здіснити його мрію.
«Дорогий Дідусю Морозе! Пише тобі поважний сімейний кіт. Я здогадуюся, що перед святами в тебе зовсім немає часу (так самісінько, як і в моєї хазяйки Ірини, коли до неї ось-ось прийдуть гості), але вибери хвилинку і для мого подарунка. Хвилинки, думаю, вистачить. Так-от, чого я бажаю? Зовсім трішки-трішечки-трішулечки!
Тільки подаруй моїй господині Ірині третю руку. Бо кожного ранку, коли вона готує сніданок для сім’ї, то постійно повторює: «Васько, а ти почекай. Зараз приготую дітям сніданок і тебе погодую. В мене ж тільки дві руки, одночасно всі справи робити не можу!»
Господарю ж подаруй такий килимок, як у мене. Постійно заздрить мені. А віддати свою улюблену подушечку я не можу. Він кожного ранку, збираючись на роботу, повторює мені: «Ех, щастить тобі, Васько! Я б зараз теж полежав на такій подушечці, сни додивлявся. Та не можу, на роботу треба йти!»
Єдиний, хто грається зі мною в цій сім’ї – це Артем, синок хазяйки. Але з цими уроками в хлопчини зовсім немає часу на мене пухнастого. Тож, Дідусю, подаруй йому завжди вивчені уроки!
Ой, захопився я щось з подарунками! Ну все ж мене є ще декілька побажань, Дідусю! Коли будеш мати час, виконай, будь ласка! І на чому я зупинився?
Ага! Марійці, дочці хазяйки, подаруй пупса. Зовсім я змучився вже від тих мережевих шапочок та підгузків! Цілий день після тих перевдягань приводжу тоді свою шерстку до ладу.
Ну і наостанок. Бабуся… Винен я перед нею. Готовий покаятися. З’їв я її улюблену квітку. Та ця квітка сама мене манила своїм лапатим листям! Ну а з дідусем історія складніша. Не може він зрозуміти, що моє улюблене місце в будинку – це крісло-гойдалка перед телевізором. Там такий м’якенький плед лежить! А він приходить дивитися новини і відразу проганяє мене: «Геть, рижа бестія, дай телевізор подивитися!»
А ще в нашій сім’ї є пес Дружок. Не хотів згадувати про цього собацюру. Такий підлесник! За смаколики чатує біля дверей, всіх зустрічає, хвостиком махає! Цілуватися лізе! Тьфу! Хоч і противний він, та не сидіти ж йому в Новий рік без подарунка! Може, в тебе, Дідусю, знайдеться малесенький резиновий м’ячик. Свій він геть розгриз!
Ну що це я, про всіх згадав,а для себе ще й нічого не попросив. Дідусю, подаруй мені довгі-довгі вихідні. Щоб вся сім’я зібралася, веселилася, щоб ніхто нікуди не поспішав. Всі зі мною гралися, гладили, смаколики давали. І більше нічого й не треба.
Ось такі маленькі бажання в мене, Дідусю Морозу. Я знаю, ти добрий і всемогутній. Мені Марійка розказувала. До зустрічі 31 грудня! Буду чекати тебе з нетерпінням!
P.S. Обіцяю навіть ялинку «не впустити» до твого приходу!»
Величко Софія
Захисник
В это утро
Очень рано
Соскочил щенок с дивана,
Стал по комнатам ходить,
Прыгать,
Лаять,
Всех будить.
«Щенок» Сергей Михалков
Мій песик біга цілий день. Це щастя гратись кожен день.
Він любить їсти та поспати,
Його любим ми, мама й тато,
Ніхто поганий не підійде,
бо друг у мене є надійний.
Кухарєва Римма
Мій хоробрий захисник
…Как и многие другие люди, они думали,
что это собаки живут при них,
и не понимали, что на самом деле
это люди живут при собаках.
Доди Смит. «101 далматинец»
Ми з Сьомою чудова команда. Потрібно сходити в магазин чи просто побавитися - цей маленький песик завжди біля мене. Як справжній джентльмен він проводить мене і до школи, а потім з нетерпінням чекає мого повернення. З Сьомою ми дружимо вже не перший рік, наша дружба перевірена роками.
Грайливий песик має багато прихильників і серед моїх друзів. Але якби він не підлещувався до інших, все одно вірним залишається тільки мені.
У мого пухнастика чудовий нюх. Він завжди знає, у якій кишені я маю смаколики для нього. А ще Сьома смішно ловить сніжинки. Чотирилапий так активно намагається спіймати цих легеньких балерин, що чути, як він клацає зубами. Зима – наша улюблена пора року! Скільки веселощів пов’язано з цією порою року: і з гірки поспускатися на санчатах, і на ковзанці посковзатися вдосталь, і в сніжки покидатися. В усіх іграх Сьома супроводжує мене. І все ж таки один конфуз таки трапився з моїм улюбленцем.
Якось взимку випало дуже багато снігу. Я швиденько зібралася і вибігла надвір ліпити сніговика. Спочатку все було гладко: я зліпила три великі білі кулі. Відшукала камінці для оченят сніговика, винесла з дому моркву. Рот у нього був ягідним – з горобини. З руками-гілочками для сніговика було складніше – песик ніяк не погоджувався віддати гілля. Він тримав гілочки у роті, махав головою, весело гавкав та спирався на передні лапи. Награвшись досхочу, песик все ж таки віддав мені «руки» сніговика.
- Щось у нас не вистачає! – сказала я Сьомі й задумалась.
- Гав-гав! – відповів мені песик.
- Ти як завжди правий! – погодилася я з чотирилапим. – Нам не вистачає шапки і рукавичок.
Я миттю винесла старі татові рукавиці та шапку. Сніговик вийшов на славу. Але мого захоплення Сьома не розділив. Він сприйняв сніговика за незнайомця і почав обгавкувати його.
- Ну ти і смішний! Він же несправжній! – реготала я. Потім почала заспокоювати свого Сьому.
- Ти мій справжній захисник! Дякую! – сказала я Сьомі.
Летинецька Іванна
Дружочок Сніжочок
В мене є біленький котик! Він маленький обормотик.
Сам біленький, хвіст сіренький,
Взагалі він цікавенький.
Любить котик полювати,
Але тільки щоб пограти.
Мишеня в траву тікає
Він його наздогоняє.
Близький він мені дружочок
Та зовуть його Сніжочок.
Сухорученко Гліб
Кішки - вони інші. Кішка не змінює
ставлення до людини, навіть якщо
це їй вигідно. Кішка не може
лицемірити... Якщо кішка любить тебе,
ти знаєш це. Якщо ні - теж знаєш.
С. Кінг
Завелися в мене кішки – Не шкодую ані трішки!
Їх цілую, обіймаю,
З ними сплю і з ними граю.
Руду кішку звуть Грозою,
Бо за всіх стоїть горою.
Двір вона охороняє
І сусідських псів ганяє.
А смугаста – то Мишуля,
Муркотлива красотуля.
Носить нам пташок і мишок
І складає біля ліжок.
Ну, а чорно-біла – Бяка,
Забіяка і кусака.
Мишки ще не вполювала.
От шпалери – обідрала!
Є у мене вже три кішки,
Та іще я хочу трішки.
Заведу, мабуть, собі
Ще одну. Чи дві. Чи три…
Немає коментарів:
Дописати коментар